Нижньодуванська громада

Луганська область, Сватівський район

Виникнення села Новониканорівка

Історія села Новониканорівка.

      Село Новониканорівка розташоване в північній частині Сватівського району, за 25 км від районного центру і 180 км від міста Луганська. Село виникло на початку XVIII століття. Старожили розповідають, що бариня Куликова привезла з Воронезької губернії безправних людей, які обробляли її землю, що була її посагом. До нашого часу збереглися перекази про багату бариню Куличиху, яка була суворою до своїх кріпосних і за найменшу провину сікла різками і віддавала в рекрути на 25-річну службу.

      До 1961 року був заселений хутір Куликівка з семи дворів. Мешканцями цих дворів були Макушенко, Свердлов, Семененко, Сором’ятник, Захаржевський. Тут же поселилася бариня Куличка , на це ім’я і була названа Куликівка.

Потім заселили чотири брати Свердлових і три брати Сухачевих. Хутір Свердлівку названо на їх ім’я. Старий сад, який знаходиться тут до цього часу називають сухачевим.

Ліву сторону почали заселяти дворяни Зайцев, Кочан, Старовір, Шульєва, Курьонки. Тут же поселилася бариня Цвіткова. Хутір з десяти дворів назвали Цвітівка. Селяни тут були закріпачені.

Незабаром поселився барин Молчанов з закріпаченими людьми. Цей хутір назвали Молчанівка. Пізніше, починаючи з 1910 року, почали заселяти хутори Підгорянівку (назва, мабуть, походить від місцезнаходження хутора), Водяне, Петровське, Прилужне, Новоселівку. Тобто почалося масове заселення понад річкою Гнилою. Великі землевласники, такі як Сором’ятник, Сухачеви, Зайцев, Кочин, Курьонок, Цвітови захопили кращі землі, луки, річку, витіснили селян і перетворили їх на наймитів – сільських пролетарів. Життя стало нестерпним.

     Настала Велика Жовтнева Соціалістична революція. Селяни захопили владу в селі, створили комітети селянських депутатів, на чолі якого був Шевченко Матвій Петрович. Почали ділити поміщицьку землю. Але наш народ чекали великі випробування, які не обійшли і наше село – почалася громадянська війна. Основна маса селян пішла на фронт, а комуністи Лантінов З.С, Дубовик Г.І, Замота Г.І створили партизанський загін.

     Закінчилася громадянська війна. Народ почав відбудовувати народне господарство . Велась робота по створенню колгоспів. За свідченням старожилів на території села було створено п’ять колгоспів: «Новий побут» на чолі з Замошніком М.З, «Восьме березня» - Дубовик І.Д, «Шлях до соціалізму» - Шевченко М.П, «Петровського» - Водолазький І.Ф, «Будьонного» - Янченко.

      У 1929 році чотири колгоспи об’єдналися в один колгосп імені Кірова. Першим його головою був Степанов Павло Андрійович . Колгосп імені Кірова мав 12 пар волів, 60 коней, 30 плугів, 30 двохлопатових борін,

Взимку 1933 року селяни почали гинути від голоду. Рятуючись, вони тікали до міста, але і там вмирали просто на вулицях. Люди в селі, не маючи, що їсти, пекли хліб із висівок з домішками трави, варили юшку з бур’яну, їли бруньки, тощо.

Ось що оповідають свідки того страшного часу. Поставнича Софія Хомівна згадувала: «Вступили до колгоспу з чоловіком, а шестеро дітей вдома – одне менше другого. У колгоспі нічого не платили. Смерть лютувала не тільки у нас. По всьому селу бігала, як змія. Їли лободу, парили, пили. Людей багато померло від голоду. Мої подруги Євгеша, Марія, Феня, на жаль не пам’ятаю прізвищ, свою корову віддали за п’ять жменьок муки. Такий був тяжкий час».

      Настала Велика Вітчизняна війна. Почалася масова мобілізація. Майже все чоловіче населення села Новониканорівка призивного віку (близько 250 чоловік) з перших днів війни пішли на фронт.

     Шостого-сьомого липня 1942 року фашисти захопили село. Як і скрізь, окупаційна влада встановила нові порядки. Першим наказом нової влади був наказ про здачу зброї і видачу комуністів. Німці по-звірячому розправилися з сім’єю місцевого директора школи Богучарського: вбили його і дружину. А неповнолітню дитину задушили. Військових частин у селі, за свідченням старожилів, не було. Вони були в селищі Нижня Дуванка, селі Покровському. Поліцейська управа теж знаходилася в селі Верхня Дуванка. На території Новониканорівки були призначені лише поліцаї з місцевих жителів – Грішний Юхим Васильович, Гаркун Микола. Селян примушували працювати на окупаційну владу.

     На багатьох фронтах Великої Вітчизняної війни воювали жителі села. Багато з них не повернулися додому – близько 117 чоловік. Так, Гаврашенко Фандій Іванович загинув під Сталінградом, в Севастополі воювали Курячий Павло Іванович, Мурай Іван Миколайович. Під Ленінградом загинув Дубовик Іларіон Дмитрович, під Смоленськом – Багричев Олександр Кузьмич. Калишкін Сисой Михайлович, попавши в оточення партизанів в Брянських та Смоленських лісах, пропав безвісти. У форсуванні Дніпра брав участь Глущенко Веніамін Кузьмич, де і загинув. Тут же була тяжко поранена і Дубовик Марія Павлівна, яка потім померла в м. Василевичі.

Особливо багато загинуло і пропало безвісти новониканорівців у Харківському напрямку. Це: Шевченко Єфрем Дмитрович, Шевченко Олександр Іванович, Соболь Микола Логвинович, Шаповалов Василь Порфирович, Омелечко Федір Іванович, Гримайло Василь Макарович, Буряк Максим Андрійович, Долженко Тимофій Єгорович.

      В кінці січня 1943 року почалося звільнення території Сватівського та Троїцького районів від окупантів. 31 січня 1943 року, за свідченням старожилів, село повністю було звільнено від фашистів. Покладаючись на архівні дані за період окупації Нижньодувансько району в колгоспі імені Кірова розстріляно при відступі: дітей – 1, чоловіків – 12, жінок – 2, старих людей – 3; забрано по наборах одного чоловіка і двадцять п’ять жінок. В колгоспі імені Будьоного в період окупації до Німеччини було забрано п’ятнадцять жінок та вісім чоловіків; в колгоспі імені Петровського – тринадцять жінок та п’ять чоловіків.

      У 1950 році колгоспи імені Кірова, імені Будьоного та імені Петровського об’єдналися в єдиний колгосп імені Кірова, який мав 3868 га землі, у тому числі 3358 га сільськогосподарських угідь. З них – 2568 під посіви, 280 га – під сінокоси, 499 га – під пасовища. В 50-х роках на полях працювало 19 тракторів, 4 зернових комбайни та багато іншої техніки.

      Велике значення мають постанови партії та уряду по підйому сільськогосподарського господарства. В цей час зросли прибутки колгоспу, побудувалися добротні ферми, типовий клуб на 250 місць, вступила до ладу в 1969 році нова школа на 320 місць, ферми стали механізовані, колгосп повністю радіофікований та електрофікований.

      В 1992 році колгосп реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) . Колгоспники одержали сертифікати на землю. Побудовано десять нових добротних будинків. В 1998 році на полях КСП працювало 19 тракторів, нараховано близько 500 корів, 797 свиней, 1500 курей. Кращі комбайнери цього часу – Скиртач В.І , Жиров Ю.П , кращі водії – Дорофеєв О.В, Вєтров І.М. Кращі оператори машинного доїння корів – Шалайкіна Л.Р, Сурмай Н.Б, Дерлінова Т.М, Калишкіна М.П , Захарова Л.М , Ригун Ю.О. В цей же час утворюються перші фермерські господарства. А вже в 2000 роках вони набувають повного оберту . Люди здають в оренду свої земельні участки (паї) уже фермерським сільським господарствам, там же і працюють.

       На даний час в селі Новониканорівка діють СФГ « Явір» , СФГ « Прилужне», СФГ «Промінь», ФГ « Соболь», ПП Замошнік А.І , ПП Шалайкін С.С , ПП Грішний В.І . В селі є бібліотека, клуб, ФАП, магазин. Школа, на жаль, не діє, діти їздять на автобусі до Нижньодуванської школи. Людей проживає небагато, молодь, в основному, виїхала до міста. Кожного року на початку жовтня новониканорівці святкують День села, де отримують привітання від сіелищного голови, подарунки від голів СФГ. Село Новониканорівка хоч і невеличке, але дружнє, односельці підтримують одне одного у скрутні часи і радіють перемогам одне одного.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора