Синдром вцілілого: як жити, коли болить те, що ти вижив?
Синдром вцілілого: як жити, коли болить те, що ти вижив?
«Чому я вижив, а вони — ні?» — це питання переслідує багатьох, хто пережив війну, катастрофу, втрату або іншу глибоку травму. Істина в тому, що навіть вижити — це не завжди полегшення. Інколи — це початок іншого болю, про який не заведено говорити. Цей біль має назву — синдром вцілілого.
Що таке синдром вцілілого, пояснили у КЗ «Будинок Ветеранів» РМР.
Синдром вцілілого (англ. survivor’s guilt) — це психоемоційний стан, що виникає у людини, яка пережила події, в яких інші загинули або постраждали. Це глибоке почуття провини за те, що тобі «пощастило», і водночас — неможливість прийняти цей факт без внутрішнього болю.
Як це відчувається?
«Мені соромно радіти, коли поруч люди втрачають усе»
«Я не зробив достатньо, щоб урятувати їх»
«Я не маю права на щастя»
Людина відчуває, що її життя тепер ніби «менш цінне» або «незаслужене». Вона уникає радості, відмовляється від можливостей, карає себе мовчазно, щодня.
Основні симптоми синдрому вцілілого:
• глибоке почуття провини;
• депресія, емоційне вигорання;
• флешбеки та нічні кошмари;
• ізоляція, уникнення близькості;
• тривожність і ПТСР.
Чому виникає синдром вцілілого?
Людський мозок прагне зрозуміти, чому трапилась трагедія. Але коли пояснень немає, психіка може спрямувати енергію на самозвинувачення. Це — спосіб утримати контроль: «Може, якби я зробив щось інакше...».
Це ірраціональна реакція, але емоційно вона дуже глибока й справжня.
Чому почуття провини — це не доказ вини
Провина не завжди дорівнює відповідальності. У багатьох випадках люди, які страждають від синдрому вцілілого, нічого не могли змінити. Але почуття відповідальності — це спосіб психіки справитися з болем, шукаючи хоч якусь логіку в тому, що сталося.
Як допомогти собі?
1. Дозволити собі проживати почуття. Не соромитися болю чи сліз — це нормально.
2. Говорити. Психотерапія, групи підтримки або довірена особа — простір, де можна не бути сильним.
3. Пам’ятати, але не зупинятися. Життя не зраджує пам’ять. Життя продовжує її.
4. Знайдіть спосіб вшанувати пам’ять загиблих. Через справу, текст, допомогу іншим.
5. Дозвольте собі щастя. Радість не означає забути. Вона — про зцілення.
Синдром вцілілого — це не вирок. Це наслідок глибокої людяності, емпатії, болю. Але ми не зобов'язані усе життя страждати, аби довести свою любов і пам’ять. Вижити — це не лише шанс. Найважливіше — дозволити собі знову жити.
Приєднуйтесь до нашої групи у Viber КЗ «Будинок Ветеранів» РМР, щоб не пропустити важливих новин -https://invite.viber.com/?g=A-1z4sjOvVNwm3Vkgh3XzidaJKSdwa8o
Телефон психолога – 0964912591
Також скористайтеся чат-ботом @vetprostory_bot (https://t.me/vetprostory_bot), який надає можливість координувати надання послуг нашими фахівцями військовослужбовцям, ветеранам, ветеранкам та їх родин.
