Міфи про усиновлення

Джерело: Національна соціальна сервісна служба України Тема усиновлення овіяна десятками суспільних упереджень і стереотипів, що лише поглиблюють відстань між дитиною та потенційною родиною. Тому хочемо розвінчати найбільш поширені з них Міф 1: «Я не можу усиновити дитину, бо не перебуваю в шлюбі». Шлюб – необов'язкова вимога, адже для того, щоб стати батьками потрібно лише одне - бажання надати дитині любов, підтримку та стабільність, незалежно від цивільного статусу усиновлюючих батьків. Міф 2: «У мене немає власного житла». Навіть якщо усиновлювач орендує житло, а також має стабільний дохід – цього цілком достатньо. Орендоване житло може бути таким же стійким та зручним місцем для росту і розвитку дитини, як і власне житло. Міф 3: «Я не зможу полюбити чужу дитину». Це непростий психологічний процес, тому кандидати проходять курс підготовки з виховання усиновленої дитини, яка допомагає батькам розібратися зі своїми емоціями та очікуваннями. Однак любов може проявитися у різних формах, і стосунки між батьками та усиновленою дитиною можуть поступово розвиватися і посилюватися. Міф 4: «Усиновлення під час війни заборонене». Громадянам України доступне усиновлення у всіх регіонах країни, де відсутні бойові дії. А завдяки електронному сервісу «Дії» окремі процедури усиновлення під час війни навпаки стали простішими. Міф 5: «Діти із соціальних закладів мають погану спадковість» Гену «злочинності» або «наркоманії» не існує. Цей міф базується на неправильному переконанні, що діти, які виростають у соціальних закладах, мають певну негативну спадковість або схильність до проблем. А от любов, турбота та виховання здатні творити дива. Тут наведено лише кілька спростованих міфів, але їх може бути набагато більше. Важливо відкинути ці стереотипи і дати своєму серцю шанс, оскільки це насправді того варте