Від імені Українського народу та, виражаючи його суверенну волю, 28 червня 1996 року було прийнято Конституцію України - головний нормативно-правовий акт держави, який став ядром консолідації українського суспільства.

64
27 Червня, 2024 о 19:57

Від імені Українського народу та, виражаючи його суверенну волю, 28 червня
1996 року було прийнято Конституцію України - головний нормативно-правовий акт
держави, який став ядром консолідації українського суспільства.
Прийняття Основного Закону України мало величезне політичне та правове
значення як для національного державотворення, так і для розвитку української
політичної нації та громадянського суспільства. Конституція України - національний
скарб, вона відображає нашу багату історію, глибоке історичне коріння, тяглість і
європейську зорієнтованість українського конституціоналізму. Цей документ є
основним законом і моральним орієнтиром для громадян України, юридично
закріплює незмінний упродовж століть цивілізаційний вибір Українського народу.
Конституція України була визнана Венеціанською комісією однією із
найдемократичніших в Європі, особливо в частині прав, свобод та обов’язків
громадян, які повністю відповідають міжнародним стандартам у галузі
конституційного права. У нашій Конституції визначено, що Україна є правовою
державою, яка грунтується на принципах поваги до особи й недоторканності її прав і
свобод, верховенства права, дотримання закону, вона забороняє дискримінацію.
Конституція України зорієнтована на людину, гуманістичні цінності та правові
відносини між суспільством і державою. Попри досвід життя в тоталітарній системі та
наявність колоніального минулого, українцям завжди був властивий пошук норм і
засад, які б регулювали взаємодію між населенням і владою - це, зокрема, робить нас
частиною Європи та кардинально відрізняє від росїї.
Якщо звернутися до історії українського конституціоналізму, укладений 1710
року «Договір та встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього
вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом
та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом
Запорозьким...» вважають першою європейською конституцією в сучасному її
розумінні. Цей договір, написаний під значним впливом ідей західноєвропейського
парламентаризму, називають Конституцією Пилипа Орлика. Нею він зобов’язався,
зокрема, боротися за політичне й церковне відокремлення України від московії, у разі
здобуття влади в Україні.
Москва вже тоді намагалася брехати на увесь світ, що України як держави
ніколи не існувало. Але уже в Конституції Пилипа Орлика було передбачено
створення першої в Європі моделі незалежної держави, прописано поняття «вільного
народу», основи демократії та правосуддя, антикорупційні та соціальні засади. Поки в
московії «чолом били» царю, Україна уже на початку XVIII століття намагалася
закласти основи суверенної, вільної та цивілізованої країни.
Основний Закон Української Народної Республіки - «Статут про державний
устрій, права і вільності УНР» був прийнятий 29 квітня 1918 року, в останній день
існування Центральної Ради, тож, на жаль, не мав шансів бути втіленим в життя.
Проте Конституція УНР зробила історичний внесок у розвиток конституціоналізму -

проголошувала державну незалежність і територіальну цілісність УНР, суверенне
право в якій належить народові (всім разом громадянам), територія якої неподільна і
без згоди 2/3 парламенту не може змінюватися кордон, а також рівність прав
громадян, демократичні свободи. Закладалися розподіл влади на законодавчу,
виконавчу, судову, основи децентралізації - передбачався земельний адміністративно-
територіальний устрій з широким місцевим самоврядуванням у всіх землях.
Підтверджувалися права національних меншин.
Історично український конституційний процес свідчить про наміри юридичного
закріплення на найвищому рівні фактично сповідуваних Українським народом
цінностей - демократії, верховенства права, рівності громадян, незалежності,
територіальної цілісності своєї держави та європейського цивілізаційного вибору. Нам
це вдалося, і нині Україна стала незалежною європейською державою. А положення
щодо стратегічного курсу нашої держави на набуття повноправного членства України
в ЄС та НАТО нині закріплено в Основному Законі.
Це все неабияк збісило і досі бісить москву, де за лоском арбатів і рубльовок -
як і століття тому, те ж саме болото, холопи і царьки. Своєї цивілізації вони не
створили, тому зазіхають на чужу. Московська влада завжди робила і робить спроби
привласнити українську історію, поцупити наші надбання, наших людей, дітей, наше
майбутнє. Свій цивілізаційний вибір ми вкотре змушені відстоювати у збройній
боротьбі проти московської агресії.
Вкотре імперські амбіції московитів обламуються об твердий український
характер. Не вийде у них нічого. Бо вони - недоімперія, а ми - суверенна і незалежна,
демократична, правова держава, у них - «страна рабов, страна господ», а в Україні
носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ, у них насєлєніє, а в нас -
Український народ, їх отарою женуть вмирати в чужу землю, а ми, вільні люди на
вільній землі, відстоюємо своє.
28 червня 2024 року - 28-ма річниця прийняття Конституції України і 856 день
від моменту повномасштабного вторгнення військ рф в Україну. В умовах нашої
боротьби і на тлі незліченних злочинів окупантів, цінності, закладені в Основному
Законі, для кожного українця набувають ще вагомішого і більш глибинного змісту.
У Конституції закріплено суверенітет Української держави на всій її території,
яка є недоторканною, а захист цього суверенітету є найважливішою функцією
держави і справою всього Українського народу. Конституційний обов’язок щодо
захисту України, її незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних
символів, забезпечення економічної та інформаційної безпеки йде від серця кожного
українця, виходить з глибин нашої історії та передається з покоління в покоління.
Дієвість цієї норми Конституції українці демонструють на практиці впродовж вже
понад 10 років війни, яку рф розв’язала і веде проти України.
Ми протистоїмо агресору, який зневажає юридичні норми, міжнародне право, за
підтримки закордонних партнерів наближаємо нашу Перемогу, логічним
продовженням якої буде притягнення до відповідальності держави-терориста. А
цивілізований світ отримає шанс на встановлення стійкого миру та успішну