«Ти як? Стійкість»
У межах комунікаційної кампанії «Ти як? Стійкість» Всеукраїнської програми ментального здоров'я за ініціативою Олени Зеленської ділимося своїми #ДотикамиПідтримки й першою історією нашого колеги, лікаря ветерана Павла Олексійовича Мохонька
....слідкуйте за рубрикою....
"Історія, про те, що таке бути воїном і повернутися додому після війни. Але, бути не просто воїном, а військовим медиком, і те, що війна триває і чітких географічних кордонів між бойовими діями і домом немає.... Історія про «повернення» нашого колеги, лікаря психіатра, Павла Олексійовича.
За фахом Павло Олексійович лікар. Значна частина його професійного життя, пов’язана зі Сватівською обласною психіатричною лікарнею, де працював, більше ніж двадцять років, лікарем психіатром, а потім обіймав посаду завідувача відділенням.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, сумнівів і вагань щодо виїзду з рідного міста, дому не було. Як згадує Павло Олексійович: «швидко зібрали речі, навіть не задумувались, що буде необхідним. Схопили документи, кота і поїхали тільки вперед…. Коли перші тривоги минули, вирішили їхати до Одеси, бо колись там відпочивали родиною…. але коли приїхали до міста, здавалось би в безпеку, з’явились розпач, безвихідь, наче втратив життєві орієнтири: вже не та роль, як колись. Не відпочиваючий з гарним настроєм, а безробітний, в статусі переміщеної особи, без грошей…». Відчуття власної гідності, а головне, відчуття обов’язку служби і захисту своєї країни спонукали до служби в ЗСУ.
Вже 13 квітня 2022 р. був призначений начальником медичної служби медичного пункту батальйону, в обов’язки якого входила діяльність від організаційно-технічного забезпечення до медичної евакуації військових з поля бою.
«Хоча я ніколи не потрапляв у ситуації, - каже Павло Олексійович, де мені довелося стріляти зі своєї зброї, я усвідомлював, що таке жити в небезпеці. Розумію, що відбувається, коли рятуєш життя безпосередньо на бойових: від вміння накладати турнікет до проведення переливання крові, коли тебе обстрілюють, коли «вогнем» вбивають побратимів, коли переміщаєшся в «сірій» зоні і переживаєш розлуку з родиною, і постійна надвідповідальність…. Не витримало серце – навесні 24-го трапився другий інфаркт…». Далі, тривале лікування, постійна ексзистенційна боротьба. Однак, попри труднощі й випробовування, усвідомлення своєї ролі, як лікаря, послугувало зціленням.
Зараз Павло Олексійович продовжує нести свою важливу місію, але вже в ролі лікаря-психіатра нашої лікарні, адже після звільнення з військової служби за станом здоровʼя, він повернувся на свою посаду. Нині Сватівська обласна лікарня надання психіатричної допомоги провадить свою діяльність в дистанційному режимі, що, здавалось би неможливо, але, крокуємо вперед: адаптуємось, апробуємо нові методи, підходи в охороні ментального здоровʼя. Досвід Павла Олексійовича є не просто в пригоді для нас, цивільних фахівців. Він допомагає нам розширювати свої знання й бачення для кращого розуміння шляхетних чоловіків і жінок, які ризикують своїм життям в зоні бойових дій: від встановлення контакту до правильного, дієвого лікування.
