Сокарня ветерана: як доброволець Ярослав Козачук будує власну справу після фронту

 Доброволець, ветеран і пластун Ярослав Козачук повернувся з фронту навесні 2024 року. Після років війни та лікування наслідків травм він разом із дружиною Катериною почав будувати сімейний бізнес — сокарню у Хмельницькому.

 Їхній проєкт став одним із переможців грантової програми «Варто діяти» від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. Подружжя розвиває сучасний цех із виготовлення соків прямого віджиму, обладнаний виробничою лінією латвійської компанії ProFruit.

Ярослав Козачук, позивний “Багнет”, уперше став до боротьби під час Революції Гідності. Після побиття силовиками на Майдані він долучився до Добровольчого Українського Корпусу “Правий сектор” і воював у 2015–2017 роках поблизу Маріуполя, у Широкиному, Волновасі та на околицях Авдіївки.

Повернення до цивільного життя після служби було непростим. Ярослав шукав себе в різних справах — проводив квести, займався виїзною автомобільною хімчисткою, разом із дружиною пробував запускати доставку їжі.

 Повномасштабне вторгнення застало Ярослава у Києві, де він одразу долучився до добровольчого загону. Згодом повернувся до Хмельницького, щоб зібрати команду побратимів.

 Він служив у складі 67-ї окремої механізованої бригади, воював на Київщині, Чернігівщині, Харківщині та Донеччині. Після поранень повертався на фронт і тримав оборону, зокрема у Серебрянському лісництві.

У травні 2024 року Ярослав звільнився зі служби. Причиною стала трагедія в родині — на фронті безвісти зник його молодший брат.

Ідея сокарні з’явилася вже після звільнення зі служби. Вирішальну роль відіграв побратим, який започаткував подібний бізнес у Тернополі та поділився готовою моделлю. Так з’явилася сімейна сокарня Козачуків.

 Грантова програма «Варто діяти» допомогла придбати обладнання для виробництва. Сьогодні сокарня у Хмельницькому переробляє до 800 кг яблук на годину та виготовляє соки прямого віджиму.

 Підприємство працює у двох напрямках:
люди можуть привезти власні фрукти й отримати готовий сік; виробляються власні крафтові соки та фруктові мікси.

 У бізнесі ролі розподілилися: Катерина відповідає за комунікації, клієнтів і соцмережі, а Ярослав — за виробництво та працівників.

Подружжя визнає, що бізнес став для них частиною відновлення після війни. Вони також навчаються у бізнес-школі Українського католицького університету, щоб розвивати справу професійно.

 Для Ярослава та Катерини сокарня — це не лише підприємництво, а й можливість підтримувати інших ветеранів.

 “Хотілося б, щоб цей бізнес працював не тільки для нас. Ми прагнемо залучати ветеранів до роботи, щоб вони також могли відчувати себе потрібними”, — говорить Ярослав.

Бо для багатьох ветеранів повернення до цивільного життя стає окремим викликом. І власна справа може стати однією з точок опори на цьому шляху.